набрякати

Значення в інших словниках

1. набрякати — набряка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. набрякати — Розпухати, опухати, напухати, бубнявіти, сов. набухати; (від вологи) роздиматися, розширюватися, роздуватися; (- бруньки) наброщуватися, наливатися <�соками>; док. НАБРЯКНУТИ, набучавіти. Словник синонімів Караванського
3. набрякати — див. бубнявіти; проростати Словник синонімів Вусика
4. набрякати — -ає, недок., набрякнути, -не; мин. ч. набряк, -ла, -ло; док. 1》 Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). || Опухати через скупчення рідини (випоту) у тканинах. 2》 Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. || Наливатися соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. набрякати — НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док. 1. чим і без дод. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Я. Словник української мови у 20 томах
6. набрякати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм. Словник синонімів української мови
7. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. набрякати — НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об’ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров’ю (Галан, Гори.. Словник української мови в 11 томах
9. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у. Словник української мови Грінченка