набувати

НАБУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., що, чого.

1. Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати щось.

На те, щоб набути шматок шпалеру [шпалери] з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного (М. Коцюбинський);

Набуваючи акції промислових підприємств, банки ставали, таким чином, їх співучасниками – співвласниками (з навч. літ.);

// Купувати.

Товариство наше [гурток “Хрестоматія”] мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі (В. Самійленко);

На власні гроші набув сотню примірників [творів Рябоклячки], щоб послати на село (М. Коцюбинський);

// Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу.

Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, – те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо (Іван Ле);

Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов).

2. Набирати чого-небудь, починати мати щось (про ознаку, якість і т. ін.).

А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми (Панас Мирний);

– Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне природжене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи (В. Підмогильний);

В нинішніх умовах особливого значення набуває практична діяльність щодо реалізації конструкції перебудови (з публіц. літ.).

3. Ставати, робитися яким-небудь.

Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки (С. Скляренко);

Через рік у місті з'явились одночасно два ілюзіони, як тоді звались кінотеатри .. Трохи згодом ілюзіони стали називатися синематографами, а ще далі кінематографами, поки нарешті набули своєї теперішньої назви – кінотеатр, або скорочено – кіно (Б. Антоненко-Давидович).

4. діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час.

– Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв'язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла... (Панас Мирний).

Дістава́ти (оде́ржувати) / діста́ти (оде́ржати) [вели́кий (широ́кий)] ро́зголос <�Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) [вели́кого (широ́кого)] ро́зголосу> див. дістава́ти;

Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) чи́нності див. набира́ти;

(1) Набува́ти / набу́ти си́лу (сил) – зміцнюватися, укріплюватися, ставати сильним.

[Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний);

(2) Набува́ти по́зи (поз) – робити якісь пози; позувати.

Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз (Ю. Яновський);

(3) Набува́ти поши́рення – ставати поширеним.

Набуває поширення нове хоббі – лазіння по високих деревах за допомогою вірьовки (з наук.-попул. літ.).

△ Здобу́ти (набу́ти, діста́ти) громадя́нство (пра́во громадя́нства) див. здобува́ти.

◇ (4) Набува́ти (набира́ти) / набу́ти (набра́ти) ваги́:

а) товстіти, гладшати.

А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить (Леся Українка);

б) мати значення, ставати важливим.

Італійська прогресивна кінематографія набуває тепер великої ваги як у розвитку реалістичного кіномистецтва, так і в розвитку італійського мистецтва взагалі (О. Довженко);

У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям (С. Чорнобривець);

Нагу́лювати (набува́ти) / нагуля́ти (набу́ти) жир див. нагу́лювати.

НАБУВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, діал.

Взувати.

Хапається [Чіпка], чоботи набуває, рядном напинається... (Панас Мирний);

Еней в сю путь якраз зібрався. Шкапові чоботи набув (І. Котляревський).