набуватися
НАБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., НАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док.
1. Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь.
Дід дуже любили з гостями набуватися та й хоть розповідати, та хоть слухати оповідань про давнину (Марко Черемшина);
Він чекатиме в Лижниці, поки я набудуся в Чернівцях (Леся Українка);
Вони обходили всі алеї, побували в старовинній вежі .. і ніяк не могли набутися разом (Ф. Бурлака).
2. перев., недок. Виховуватися, вироблятися, здобуватися.
Вся його оця особиста підтягнутість, тактовність, культурність – це, певне, теж набувалося передусім ради неї [Вітчизни] (О. Гончар);
В процесі тренування набуваються потрібні навики, удосконалюється виконання вправ (з навч. літ.).
3. розм. Проводити час.
Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки .. і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот (М. Коцюбинський).
4. тільки недок. Пас. до набува́ти¹ 1.
Громадянство України набувається особами: 1) за народженням; 2) за походженням (Конституція України).
НАБУВА́ТИСЯ², а́ється, недок., НАБУ́ТИСЯ, у́ється, док., діал.
Взуватися.
Чобіт легко набувається.
Значення в інших словниках
- набуватися — набува́тися 1 дієслово недоконаного виду бути довго, досхочу набува́тися 2 дієслово недоконаного виду виховуватися, вироблятися, здобуватися набува́тися 3 дієслово недоконаного виду взуватися діал. Орфографічний словник української мови
- набуватися — I -аюся, -аєшся, недок., набутися, -удуся, -удешся, док. 1》 Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь. 2》 Проводити час. II -ається, недок. Виховуватися, вироблятися, здобуватися. III -ається, недок., набутися, -ується, док., діал. Взуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набуватися — НАБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́ешся, недок., НАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док. 1. Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь. Дід дуже любили з гостями набува-тися та й хоть розповідати, та хоть слухати оповідань про давнину (Черемш., Тв. Словник української мови в 11 томах