набувач
НАБУВА́Ч, а́, ч.
Той, хто набуває, купує що-небудь, стає власником чогось.
Процес нагромадження глитаями грошей і землі як капіталу, процес перетворення куркуля на великого хижака-набувача, а далі і на землевласника-капіталіста найкраще відтворений у комедіях [І. Карпенка-Карого] “Сто тисяч” і “Хазяїн” (з навч. літ.);
Державні установи і підприємства можуть витребувати від усякого набувача належне їм майно, незаконно відчужене будь-яким способом (з мови документів).
△ (1) Добросо́вісний набува́ч, юр. – набувач, який не знав і не повинен був знати про незаконність власності, придбаної в іншої особи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набувач — набува́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- набувач — кн., призбирувач, загреба, раб мамони, г. доробкевич, ФР. заробітчанин. Словник синонімів Караванського
- набувач — -а, ч. Той, хто набуває, купує що-небудь. Набувач благодійної допомоги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набувач — ПОКУПЕ́ЦЬ (той, хто купує що-небудь), НАБУВА́Ч, СПОЖИВА́Ч, КУПУВА́ЛЬНИК розм., КУПЕ́ЦЬ розм., ТОРЖНИ́К заст. На хороший товар багато покупців (прислів'я); Прийшов купець з червоними очима, Щось на подвір'ї з батьком говорив... Словник синонімів української мови
- набувач — НАБУВА́Ч, а́, ч. Той, хто набуває, купує що-небудь. Процес нагромадження глитаями грошей і землі як капіталу, процес перетворення куркуля на великого хижака-набувача, а далі і на землевласника-капіталіста найкраще відтворений у комедіях [І. Словник української мови в 11 томах