набідитися
НАБІДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал.
Набідуватися.
Наробилася [мати] коло мене, набідилася (В. Стефаник);
– Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (П. Козланюк);
– То ви вже, Логвине, набідились, а тепер спочинете за синовими плечима. А не загордіться (з переказу).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набідитися — набіди́тися дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- набідитися — -джуся, -дишся, док., діал. Набідуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набідитися — НАБІДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал. Набідуватися. Наробилася [мати] коло мене, набідилася (Стеф., III, 1954, 201); — Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (Козл., На переломі, 1947, 14). Словник української мови в 11 томах