набір

НА́БІР, присл., розм.

У борг, без грошей.

Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський);

Крамарі .. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Яновська);

// у знач. ім. Борг.

Часто він віддавав свій немудрий товар в набір і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (М. Стельмах).

НАБІ́Р, бо́ру, ч.

1. Дія за знач. набира́ти 5, 7.

Уже першого дня мобілізації кілька десятків чоловік пішло з села. А через місяць-два – другий набір (А. Головко);

– Коли буде набір робітників на пилорами, я протегуватиму (С. Чорнобривець);

Упереваж вдосконалювалися ті технологічні операції, які винайшли першодрукарі, – набір, макетування (із журн.);

// Наймані, завербовані, прийняті для чого-небудь люди.

Гаркуша був вдоволений новим набором (О. Гончар);

З двадцяти чоловік гагарінського набору в космос злітало дванадцять (з газ.).

2. Сукупність однорідних предметів, фактів, явищ, властивостей і т. ін., які належать до однієї сфери застосування і разом становлять що-небудь ціле.

Осторонь, так, щоб усім було видно, червоніла атласна коробка набору “Червона Москва” (В. Собко);

– Пояснюй, для чого столовий набір (О. Чорногуз);

Цей набір учитель купив собі на чоботи ще до війни. Вони необхідні для сільської дороги, особливо весною, восени, адже ходив у благеньких черевиках (К. Гриб);

Уміння глушити в зародку свої емоції чи таїти їх входить чомусь в набір обов'язкових чеснот цивілізованої людини (з наук.-попул. літ.).

3. полігр. Сукупність набраних літер, що відтворюють який-небудь текст.

Вісім годин він [Карпо] стоїть в .. друкарні, вісім годин збирає набори, підбирає літери, перев'язує мотузком гранки (М. Хвильовий);

Учитель .. обережно зсував рядок пластинкою на дзеркало в куток рамки і притиска набір планочкою. Так вони набрали всю листівку (К. Гриб).

4. діал. Кладь; вантаж, вага.

Тяглися [вози] болотною дорогою з тяжким набором (І. Франко).

(1) Цифрови́й набі́р си́мволів, спец. – набір символів, що складається з цифр, або цифр і керівних та спеціальних символів, але не літер.

△ (2) Хромосо́мний набі́р – сукупність хромосом, що знаходяться в кожній клітині організму.

◇ (3) Набі́р слів – позбавлені смислу сполучення слів, фраз або слова фрази, якими прикривають істинні думки.

Але ж і Мухтаров, нервуючись, так спрямував його думку, що годі було викручуватись, ховатись за набором слів (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набір — (набору) набраний тягар, крам [II] — навантаження [VI,VII] — тягар, вага [V] Словник з творів Івана Франка
  2. набір — на́бір прислівник у борг незмінювана словникова одиниця розм. набі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. набір — 1) пр., наборг, у борг, у кредит, на віру, на слово. 2) (дія) набирання; (набрані люди) поповнення; (струментів) КОМПЛЕКТ. Словник синонімів Караванського
  4. набір — [наб’ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -борие, -бор'іў Орфоепічний словник української мови
  5. набір — I наб`ір-бору, ч. 1》 Дія за знач. набирати 5), 7). || Наймані, завербовані для чого-небудь люди. 2》 Сукупність однорідних предметів, які разом становлять щось ціле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. набір — (новобранців) бранка Словник чужослів Павло Штепа
  7. набір — 1. малюнок шрифтових знаків, занесений до пам'яті комп'ютера в процесі складання; 2. див. фотонабір; 3. при традиційному методі набору — сукупність літер (або рядків) та пробільного матеріалу (формочок для заповнення відступів), сформована у гранки. Універсальний словник-енциклопедія
  8. набір — ВАНТА́Ж (речі, товари, які перевозять чи переносять або призначені для перевезення чи перенесення), ВАГА́, НАВАНТА́ЖЕННЯ рідше, ТЯГА́Р, ГРУЗ розм. рідко, ЛАДУ́НОК діал., НАБІ́Р діал.; НО́ША (річ, яку хтось несе). Словник синонімів української мови
  9. набір — На́бір, присл. (з на́борг) набі́р, -бо́ру, -бо́рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. набір — НА́БІР, присл., розм. У борг, без грошей. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб., І, 1955, 91); Крамарі.. давали їй крам завжди гарний, бо вона ніколи не брала набір (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  11. набір — рос. набор 1. Сукупність, підбір предметів одного призначення, що утворюють щось ціле, комплекс (напр. косметичний Н.). 2. Масовий прийом на роботу, в навчальний заклад. 3. Процес формування рядків і полос при виданні літератури, газет. Eкономічна енциклопедія
  12. набір — Спосіб декорування поверхні набиранням різних матеріалів, подібний до інкрустації. Здійснюється в техніках інтарсії, маркетрі, мозаїки, паркетрі. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. набір — Набір нар. Въ долгъ. Набрав набір багато, а коли то гроші платитиме. --------------- Набір, -бо́ру м. Наборъ. Бути ж мені у неволі, у некруцькому наборі. н. п. Словник української мови Грінченка