наваристий
НАВА́РИСТИЙ¹, а, е.
З густим наваром.
Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю. Яновський);
Як смачно тут [в ресторані] пахло! Які борщі кипіли, танцювали над вогнищами, стікаючи наваристими червоними патьоками по казанах!.. (О. Гончар);
Згадалися йому [Григорію] наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще покійна мати (В. Дрозд).
НАВА́РИСТИЙ², а, е, прост.
Який дає непоганий навар (див. нава́р²).
Наваристий рейс учора трапився, – посміхнувсь до себе, – дачника перевіз, людину виручив, а дачник щедро віддячив (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наваристий — нава́ристий прикметник навари́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- наваристий — НАВАРИСТИЙ – НАВАРНИЙ Наваристий. З густим наваром (про страву): наваристий борщ. Наварний. Прироблений, виготовлений за допомогою наплавлювання: наварний леміш, наварний вал. Літературне слововживання
- наваристий — -а, -е. З густим наваром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наваристий — НАВАРИ́СТИЙ, а, е. З густим наваром. Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю. Янов., II, 1954, 98); Як смачно тут [в ресторані] пахло!... Словник української мови в 11 томах