наварювати

НАВА́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., чого і без дод.

1. Варячи, готувати яку-небудь кількість їжі.

– Ти мені [жінко] там не дуже напікай та наварюй! Я тобі на це й грошей не дам (І. Нечуй-Левицький);

– Навариш завтра мамалиги? Я кукурузи принесу (Т. Шевченко);

Узяв рибалка зараз казан і наварив доброї юшки з рибою (з легенди).

2. Виготовляти варінням яку-небудь кількість сталі.

Наварити сталі.

3. Подовжувати який-небудь металевий виріб, приварюючи до нього шматок металу.

Туди до нього чи то підкувати коня, чи наварити леміш .. ішли й ішли люди (С. Скляренко);

Робочі органи культиваторів наварюють сормайтом (з газ.);

// Приробляти, приєднувати зварюванням; приварювати.

Цим шлангом під тисненням шести атмосфер піде повітря, розбризкає, видме геть залишки металу і шлаку, і тільки тоді можна буде наварити свіжий магнезит на під і залатати цю прокляту вибоїну (В. Собко).

◇ Ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) див. звари́ти¹;

(1) Навари́ти ґу́лю (пру́га) – ударами викликати які-небудь хворобливі явища у когось.

У нього був такий вигляд, ніби йому щойно у кабінеті [директора заводу] наварили ґулю (Яків Баш);

Його рана в плече була дуже незначною: так собі вшкрябнуло, пруга наварило та й усе (Іван Ле);

(2) Навари́ти ка́ші (пи́ва, гірко́ї і т. ін.) кому і без дод. – зробити що-небудь небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту.

Такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки! (П. Куліш);

Одні лише співчували йому пошепки .. Другі уникали розмови з ним. Мовляв, сам наварив каші, сам і їж (Д. Ткач);

– Дай спокій, заступило мені, що я не бачив його перший. Наварив я собі пива (Ірина Вільде).

НАВА́РЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., чого і без дод., прост.

Мати прибутки.

Наварюють продавці, зловживаючи наявністю чи браком якихось товарів (із журн.).