наварювати

НАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., перех. і без додатка.

1. Варячи, готувати яку-небудь кількість їжі.

— Ти мені [жінко] там не дуже напікай та наварюй! Я тобі на це й грошей не дам (Н.-Лев., І, 1956, 140);

— Навариш завтра мамалиги? Я кукурузи принесу (Шевч., І, 1951, 369);

— За здоров’я мого брата коваля, що пригрів мене, і за його милу дружину, що наварила нам оцих страв! (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 35).

2. Виготовляти варінням яку-небудь кількість сталі.

Наварити сталі.

3. Подовжувати який-небудь металевий виріб, приварюючи до нього шматок металу.

Робочі органи культиваторів наварюють сормайтом (Рад. Укр., 26. IV 1961, 2);

Туди до нього чи то підкувати коня, чи наварити леміш.. ішли й ішли люди (Скл., Святослав, 1959, 95);

// Приробляти зварюванням; приварювати.

Цим шлангом під тисненням шести атмосфер піде повітря, розбризкає, видме геть залишки металу і шлаку, і тільки тоді можна буде наварити свіжий магнезит на під і залатати цю прокляту вибоїну (Собко, Біле полум’я, 1952, 11).

◊ Навари́ти гу́лю (пру́га і т. ін.) — ударами викликати якісь хворобливі явища у кого-небудь.

У нього був такий вигляд, ніби йому щойно у кабінеті [директора заводу] наварили гулю (Баш, Надія, 1960, 98);

Його рана в плече була дуже незначною: так собі вшкрябнуло, пруга наварило та й усе (Ле, Вибр., 1939, 69);

Навари́ти ка́ші (пи́ва) — наробити, натворити чого-небудь небажаного, неприємного.

— Ти чого тут? — призро глянувши на Василя, спитав він. — А твоє яке діло? — Наварив, кажеш, каші! (Мирний, IV, 1955, 198);

Одні лише співчували йому пошепки, озираючись, щоб ніхто їх не почув. Другі уникали розмови з ним. Мовляв, сам наварив каші, сам і їж (Ткач, Арена, 1960, 170);

— Ми тепер самі дамо з верховодами раду. Та й люди наші наварили спочатку пива, а тепер і від шуму відмовляються (Стельмах, Хліб.., 1959, 650).