1. Словник української мови Грінченка

наварювати

Нава́рювати, -рюю, -єш

сов. в. навари́ти, -рю́, -риш, гл.

1) Наваривать, наварить. Ой вечеряй, моя мати, коли наварила. Мет. 10. Не в такому наварювали, та виїдали. Ном. № 4236.

2) Приваривать, приварить желѣзо.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наварювати — нава́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наварювати — -юю, -юєш, недок., наварити, -варю, -вариш, док., перех. і без додатка. 1》 Варячи, готувати яку-небудь кількість їжі. 2》 Виготовляти варінням яку-небудь кількість сталі. Наварити сталі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наварювати — НАВА́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., чого і без дод. 1. Варячи, готувати яку-небудь кількість їжі. – Ти мені [жінко] там не дуже напікай та наварюй! Я тобі на це й грошей не дам (І. Нечуй-Левицький); – Навариш завтра мамалиги?... Словник української мови у 20 томах
  4. наварювати — НАГОТУВА́ТИ (НАГОТО́ВИТИ рідше) (приготувати багато їжі, страв), НАПО́РАТИ, НАВАРИ́ТИ (не тільки варячи, а й готуючи страву взагалі: зі сл. страва, їжа, обід, вечеря і т. ін. та інфін. їсти, обідати, вечеряти тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. наварювати — Нава́рювати, -ва́рюю, -ва́рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наварювати — НАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., перех. і без додатка. 1. Варячи, готувати яку-небудь кількість їжі. — Ти мені [жінко] там не дуже напікай та наварюй! Я тобі на це й грошей не дам (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах