навдивовижу
НАВДИВОВИ́ЖУ, присл.
1. Напрочуд; надзвичайно.
Годинник ішов навдивовижу справно (Л. Дмитерко);
В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (О. Довженко);
Навдивовижу багата мовна палітра в передачі людських почуттів (з наук.-попул. літ.).
2. Дуже добре, чудово.
[Семен Мельниченко:] І свячена верба .. розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана (М. Кропивницький);
Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу (О. Стороженко);
Люди .. вимуштровані [вимуштрувані] навдивовижу (Ю. Смолич);
Вона Ганна Барвінок навдивовижу знала добре народні пісні (з наук.-попул. літ.).
3. розм., у знач. присудк. сл. На подив, здаватися дивним.
Навдивовижу всім турецький огірок (Л. Глібов);
Якщо з тих дрібних квіточок та зв'язати букета, то всім буде навдивовижу (Панас Мирний);
Навдивовижу всьому селу, другого дня на добрих конях приїжджає агітатор (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- навдивовижу — навдивови́жу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навдивовижу — пр., напрочуд, надиво, напредиво, надзвичайно; дуже добре, чудово. Словник синонімів Караванського
- навдивовижу — присл. 1》 Напрочуд; надзвичайно. 2》 Дуже добре, чудово. 3》 розм., у знач. присудк. сл. Викликати подив, здаватися дивним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навдивовижу — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови
- навдивовижу — Навдивови́жу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навдивовижу — НАВДИВОВИ́ЖУ, присл. 1. Напрочуд; надзвичайно. Годинник ішов навдивовижу справно (Дмит., Розлука, 1957, 44); В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж., Зач. Десна, 1957, 278). 2. Дуже добре, чудово. [Семен Мельниченко:] І свячена верба.. Словник української мови в 11 томах
- навдивовижу — Навдивовижу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Шевч. 280. Словник української мови Грінченка