навдивовижу
НАВДИВОВИ́ЖУ, присл.
1. Напрочуд; надзвичайно.
Годинник ішов навдивовижу справно (Дмит., Розлука, 1957, 44);
В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж., Зач. Десна, 1957, 278).
2. Дуже добре, чудово.
[Семен Мельниченко:] І свячена верба.. розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана (Кроп., І, 1958, 59);
Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу (Стор., І, 1957, 33);
Люди.. вимуштровані навдивовижу (Смолич, І, 1958, 80).
3. розм., у знач. присудк. сл. Викликати подив, здаватися дивним.
Навдивовижу всім турецький огірок (Гл., Вибр., 1951, 79);
Якщо з тих дрібних квіточок та зв’язати букета, то всім буде навдивовижу (Мирний, V, 1955, 380);
Навдивовижу всьому селу, другого дня на добрих конях приїжджає агітатор (Стельмах, Хліб.., 1959, 377).
Значення в інших словниках
- навдивовижу — навдивови́жу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навдивовижу — пр., напрочуд, надиво, напредиво, надзвичайно; дуже добре, чудово. Словник синонімів Караванського
- навдивовижу — присл. 1》 Напрочуд; надзвичайно. 2》 Дуже добре, чудово. 3》 розм., у знач. присудк. сл. Викликати подив, здаватися дивним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навдивовижу — НАВДИВОВИ́ЖУ, присл. 1. Напрочуд; надзвичайно. Годинник ішов навдивовижу справно (Л. Дмитерко); В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (О. Довженко); Навдивовижу багата мовна палітра в передачі людських почуттів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- навдивовижу — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови
- навдивовижу — Навдивови́жу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навдивовижу — Навдивовижу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Шевч. 280. Словник української мови Грінченка