навдивовижу

Значення в інших словниках

1. навдивовижу — навдивови́жу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. навдивовижу — присл. 1》 Напрочуд; надзвичайно. 2》 Дуже добре, чудово. 3》 розм., у знач. присудк. сл. Викликати подив, здаватися дивним. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навдивовижу — НАВДИВОВИ́ЖУ, присл. 1. Напрочуд; надзвичайно. Годинник ішов навдивовижу справно (Л. Дмитерко); В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (О. Довженко); Навдивовижу багата мовна палітра в передачі людських почуттів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
4. навдивовижу — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови
5. навдивовижу — Навдивови́жу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. навдивовижу — НАВДИВОВИ́ЖУ, присл. 1. Напрочуд; надзвичайно. Годинник ішов навдивовижу справно (Дмит., Розлука, 1957, 44); В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж., Зач. Десна, 1957, 278). 2. Дуже добре, чудово. [Семен Мельниченко:] І свячена верба.. Словник української мови в 11 томах
7. навдивовижу — Навдивовижу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Шевч. 280. Словник української мови Грінченка