наверха

НАВЕРХА́, присл., діал.

Наверху, зверху.

– Пізнаєш, де ми? Пізнаю, – кажу. – Ми вже наверха, не в ямі (І. Франко);

Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (М. Коцюбинський);

Куди оберни, то все діра наверха (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наверха — присл., діал. Наверху, зверху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наверха — НАВЕРХА́, присл., діал. Наверху, зверху. — Пізнаєш, де ми? Пізнаю, — кажу. — Ми вже наверха, не в ямі (Фр., І, 1955, 123); Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (Коцюб., І, 1955, 319); Куди оберни, то все діра наверха (Номис, 1864, № 11141). Словник української мови в 11 томах