наверха
НАВЕРХА́, присл., діал. Наверху, зверху.
— Пізнаєш, де ми? Пізнаю, — кажу. — Ми вже наверха, не в ямі (Фр., І, 1955, 123);
Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (Коцюб., І, 1955, 319);
Куди оберни, то все діра наверха (Номис, 1864, № 11141).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наверха — присл., діал. Наверху, зверху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наверха — НАВЕРХА́, присл., діал. Наверху, зверху. – Пізнаєш, де ми? Пізнаю, – кажу. – Ми вже наверха, не в ямі (І. Франко); Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (М. Коцюбинський); Куди оберни, то все діра наверха (Номис). Словник української мови у 20 томах