1. Словник української мови в 11 томах

наверху

НАВЕРХУ́, присл.

1. У верхній частині чого-небудь.

Сидить [син] аж наверху, біліє чубчиком і щось клепає (Гончар, Тронка, 1963, 90);

// На поверхні чого-небудь.

Він розуміє, без прози трудно прожити. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (Коцюб., II, 1955, 304);

// На верхньому поверсі будинку.

Наверху в залі ще було видно, а чим нижче він спускався плутаними східцями, тим більше темніло (Гончар, III, 1959, 144);

// перен., розм. В організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні.

Про це знають наверху.

2. розм. Вгорі, у височині.

Наверху чути рев мотора.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наверху — наверху́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. наверху — НАВЕРХУ – НА ВЕРХУ, НА ВЕРСІ Наверху, присл. У верхній частині, на поверхні чогось; розм. – вгорі тощо. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (М. Літературне слововживання
  3. наверху — див. угорі Словник синонімів Вусика
  4. наверху — присл. 1》 У верхній частині чого-небудь. || На поверхні чого-небудь. || На верхньому поверсі будинку. || перен., розм. В організації, що стоїть вище в ієрархії. 2》 розм. Вгорі, у височині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наверху — Угорі, нагорі, горою Словник чужослів Павло Штепа
  6. наверху — НАВЕРХУ́, присл. 1. У верхній частині чого-небудь. Сидить [син] аж наверху, біліє чубчиком і щось клепає (О. Гончар); // На поверхні чого-небудь. Він розуміє, без прози трудно прожити. Словник української мови у 20 томах
  7. наверху — ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М. Словник синонімів української мови