наверчений
НАВЕ́РЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти².
Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Міщ., Сіверяни, 1961, 27).
НАВЕ́РЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти³.
На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір’я (Вас., І, 1959, 131);
— Хоч гуляти? — питає підбігаючи дівчина в здоровенній хустці, що наверчена на шию, як ярмо (Григ., Вибр., 1959, 439).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наверчений — наве́рчений 1 дієприкметник просвердлений наве́рчений 2 дієприкметник намотаний Орфографічний словник української мови
- наверчений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навертіти II. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навертіти III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наверчений — НАВЕ́РЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до наверті́ти². Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Д. Міщенко). НАВЕ́РЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. до наверті́ти³. Словник української мови у 20 томах