1. Словник української мови у 20 томах

наверчений

НАВЕ́РЧЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до наверті́ти².

Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Д. Міщенко).

НАВЕ́РЧЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до наверті́ти³.

На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (С. Васильченко);

– Хоч гуляти? – питає підбігаючи дівчина в здоровенній хустці, що наверчена на шию, як ярмо (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наверчений — наве́рчений 1 дієприкметник просвердлений наве́рчений 2 дієприкметник намотаний Орфографічний словник української мови
  2. наверчений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навертіти II. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навертіти III. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наверчений — НАВЕ́РЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти². Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Міщ., Сіверяни, 1961, 27). НАВЕ́РЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти³. Словник української мови в 11 томах