1. Словник української мови у 20 томах

наволока

НА́ВОЛОКА, и, ж., розм.

Те саме, що на́волочка.

Живо розгортав постіль на своїм лігві, ділив між себе й гостя пір'я з гуски в тонкій наволоці, хоч знав, що цю ніч не зажмурить ока з утіхи (К. Гриневичева);

Поклали [раби] перед київським князем дари – коштовні наволоки, узороччя, позолочений щит і меч (С. Скляренко);

Їх наволоки, вогкі од зітхань, на вітрі розчепіриш простопадло (О. Забужко);

По підлозі циновки розкидані, подушки в помаранчевих наволоках (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наволока — на́волока іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наволока — -и, ж., розм. Те саме, що наволочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наволока — НА́ВОЛОКА, и, ж., розм. Те саме, що на́волочка. Словник української мови в 11 томах
  4. наволока — Наволока, -ки ж. = волока. Гол. Од. 75. Словник української мови Грінченка