1. Словник української мови у 20 томах

навоювати

НАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм.

Повоювати деякий час або здобути що-небудь війною.

[Богун:] Шкіру зашивати не доведеться. Сама заживе. А вчити їх треба, бо косою багато не навоюєш (М. Кропивницький);

Так навоюємо. Прийшли і стоїмо (Ю. Збанацький);

Взявши з ніші одну пляшку з важкою темно-бурою рідиною, Степура, сколотнувши, почав розглядати її проти сонця: – Тільки, мабуть, цим навоюєш (О. Гончар);

“Ото вже як одна жінка втрапить до гурту козаків, то навоюєш,” – прикро подумав Сидір (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навоювати — навоюва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. навоювати — -юю, -юєш, док., розм. Повоювати деякий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навоювати — НАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм. Повоювати деякий час. [Богун:] Шкіру зашивати не доведеться. Сама заживе. А вчити їх треба, бо косою багато не навоюєш (Кори., І, 1955, 212). Словник української мови в 11 томах