навоюватися

НАВОЮВА́ТИСЯ, гю́юся, ю́єшся, док., розм.

Повоювати достатньо, довго, багато.

– У кого серце, як мильна бульбашка, то з таким не навоюєшся (І. Цюпа);

Обижаються хлопці, що не воювали сьогодні. – Чого, чого, а навоюватися іще встигнуть, — задумливо відповів Дмитро. – Твоя правда: на війні навоюєшся, – погодився начальник розвідки (М. Стельмах);

Я прожив уже сорок літ. А ти? Ти й п'ятнадцяти не маєш. У тебе все ще попереду. Ще навоюєшся (С. Тельнюк);

Не витримав і мій Омелько Хома. – Уже я навоювався, пане Хорунжий, – по саму ґульку (Р. Іваничук).