навпаки

НАВПАКИ́, присл.

1. Зовсім інакше, протилежно чому-небудь.

– Цитьте! Цитьте! Слухайте [Дениса]! – почали люди спиняти самі себе, але інші кричали навпаки: – Не хочемо його й слухати! Не треба!.. (Б. Грінченко);

Мені здавалося тоді, .. що будуть вільні бідняки, – але все вийшло навпаки (В. Сосюра);

У нас комедійних персонажів чомусь позбавляють розуму, а треба робити зовсім навпаки (О. Довженко);

Катерина раптом задивилась на своїх дiтей: постоять на правiй нозi, лiву пiдiгнувши, а потiм навпаки (Є. Гуцало);

Не завжди так усе вдало виходило, бувало й навпаки, і то геть негадано (О. Забужко).

2. Всупереч кому-, чому-небудь: наперекір.

Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки (Панас Мирний).

3. у знач. прийм., з дав. в. Уживається для вираження того, всупереч чому висловлюється в реченні.

Що Лемет може шкодувати за Санею, коли вона отруїлася – це так натурально, а щоб вигукувати, що він любить її – це буде навпаки розмові його з Галею (Панас Мирний);

Контральто Антоніни Павлівни і слабенький, але в саму душу проникаючий Костів тенор – сплелися в чудному, може, й навпаки всяким музичним законам, дуеті, де партію козака вела контральто, а дівчини тенор (Дніпрова Чайка);

// з род. в. Уживається при позначенні напрямку, зворотньому до чого-небудь.

Хай ти піди навпаки сонця, .. піди неретами та болотами (Номис);

Тричі перехрестилась [Явдоха] та й покотила паляницю навпаки сонця (Г. Квітка-Основ'яненко).

4. у знач. вставн. сл. Уживається для підсилення того, що виражається на противагу, всупереч висловленому, очікуваному.

Голос його був зовсім не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий (Ю. Яновський);

Іноді, навпаки, натішившись помстою, він [Орлюк] почував себе заговореним від смерті й адсильним (О. Довженко);

Позирала [Килина] на Антоніну Петрівну крадькома, але на диво, не почувала до неї ворожості, а, навпаки, якусь гостру цікавісь і навіть мимовільну приязнь (Є. Гуцало);

О. Пушкін створює монументальне зображення без розробки деталей. Т. Шевченко, навпаки, з окремих деталей складає мозаїчне панно (В. Русанівський);

Все відбувається із точністю до навпаки. Іванчина мати засипає Саву запитаннями, той відповідає, як правило, односкладно (С. Процюк).

5. у знач. підсил. част. Уживається на початку речення для підкреслення того, що виражається на противагу, всупереч висловленому у змісті попереднього речення.

[Острожин:] Навпаки, літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Леся Українка);

Проте нарікання в тоні не почувалось. Навпаки, майже з кожного рядка било відчуття великого вдоволення (А. Головко);

Не було в моїх діях жодного якогось користолюбства чи вигоди. Навпаки і ще раз навпаки – я зазнаю певних втрат (В. Кожелянко);

.

6. розм. Назад, у зворотному напрямі.

Раз мені й каже [дитина]: “Дай мамо, капи!” Я дала, та, мабудь, паляниці тогді [тоді] їй забажалось.Воно взяло й кинуло навпаки (Ганна Барвінок);

Раптом вдарив [вітер] поета в обличчя, а за мить – навпаки, в спину (З. Тулуб).