навсправжки

НАВСПРА́ВЖКИ, присл.

1. По-справжньому; як слід.

До роботи ще навсправжки не бралась, була втомлена з дороги і листів мала багато писати (Леся Українка);

Зажурилася тоді Горпина, навсправжки занепокоїлася (Л. Яновська);

Стріляли уже навсправжки, намагалиоя влучити в Сірка, але стріли не долітали (Ю. Мушкетик).

2. розм. Серйозно, не в жарт.

[Андрій:] Слухай! Ти навсправжки чи аби бовкати язиком? Кажеш щось про дочку!.. (М. Кропивницький);

Хлопчик стояв і соромливо осміхався, угадуючи, чи навсправжки, чи в жарт говорить до нього суворий Журба (С. Васильченко);

– Ти навсправжки, Остапе? – неймовірно питала мати. – Ну скажи, що ти шуткуєш [жартуєш], і я засміюся (В. Підмогильний).

3. розм. Насправді, дійсно.

Стіни, стеля, долівка закрутилися, заходили ходором, мов хто навсправжки крутив їх (Панас Мирний);

Все, що накреслить [тато], потім будується навсправжки (О. Донченко);

Вона злякалася навсправжки, очі їй розширилися, чорні іскорки повистрибували з них геть (П. Загребельний);

Зараз домовикові здавалося, що він навсправжки жив лише у ці хвилини-вогники, а весь інший час .. він не жив, а був мертвий (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me