навстіж
НА́ВСТІЖ, розм. НА́СТІЖ, присл.
До кінця, на всю широчінь.
Наша мати перед нами Відчинила навстіж брами (Я. Щоголів);
В кімнаті всі вікна були поодчинені настіж (І. Нечуй-Левицький);
Піднявшись східцями, Ольга увійшла в широкі, довгі, відчинені настіж сіни (Ірина Вільде);
// Широко відчинений.
Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату – теж навстіж (С. Васильченко);
Ворота з клуні – навстіж, як у доброго хазяїна (Г. Косинка);
На ґанку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого, двері стояли навстіж (О. Гончар);
Він підійшов до вікна, розчахнув його навстіж (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навстіж — на́встіж прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- навстіж — пр., р. нарозтвір, нарозтіж, отвором, наотвір, ід. на всю широчінь; П. (- душу) нарозхрист; настіж, навстяж, навстежки. Словник синонімів Караванського
- навстіж — Навстежень, нарозпаш, нарозтвір, нарозтіж, настіж, настяжи Словник синонімів Вусика
- навстіж — [наўс'т'іж] присл. Орфоепічний словник української мови
- навстіж — розм. настіж, присл. До кінця, на всю широчінь. || Широко відчинений. Душа навстіж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навстіж — Нарозствір, нарозтіж Словник чужослів Павло Штепа
- навстіж — душа́ на́встіж (наро́зхрист) чия, у кого і без додатка. Хто-небудь відвертий, щирий у поводженні з іншими. Добре, мабуть, оцьому Тимошеві — душа навстіж (С. Журахович); Тоня думає про старшу свою сестру .. Невже і їй попадеться такий..,— симпатяга чоловік, душа нарозхрист… (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- навстіж — НА́ВСТІЖ (з дієсл. відчинити, відкрити тощо — на всю ширину), НА́СТІЖ розм., НАРО́ЗТІЖ розм., О́ТВОРОМ розм. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату — теж навстіж (С. Васильченко); — Просимо, просимо, пане добродію! — каже Гвинтовка. Словник синонімів української мови
- навстіж — На́встіж і на́встяж, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навстіж — НАВСТІЖ, розм. НАСТІЖ, присл. До кінця, на всю широчінь. Наша мати перед нами Відчинила навстіж брами (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 331); В кімнаті всі вікна були поодчинені настіж (Нечуй-Левицький, I, 1956, 200); Ворота були розчинені навстіж... Словник української мови в 11 томах