нав'язливо

НАВ'Я́ЗЛИВО.

Присл. до нав'я́зливий.

Сергія охопив неспокій. То він читав, а це ніщо не йшло в голову, тільки нав'язливо крутилася думка про можливий арешт (М. Олійник);

Вн нав'язливо твердив про себе одне: “Такою ти стала зараз. А чи такою ти була раніше” (С. Процюк);

За спиною без угаву лопотять крилами птахи. Цей шум крил стоїть у вухах так нав'язливо, що запросто починаєш плутати, що ж ти, врешті-решт, відчуваєш (Любко Дереш).