нав'язувати

НАВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВ'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, док.

1. що. Прикріплюючи до чого-небудь, обмотуючи навколо чогось, прив'язувати, зав'язувати.

І сюди шатнеться [Зубиха], і туди мотнеться: і намисто Олені нав'язує на шию, і голову квітча (Г. Квітка-Основ'яненко);

Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу. Я помахав ганчіркою (Ю. Яновський);

Тарас устигає роздягтися першим. Він так-сяк нав'язує на голову одежу і, коли ще все відділення на березі, пропливає метрів з десять (І. Багмут).

2. чого, що. В'язати (у 1 знач.) певну кількість чого-небудь.

Жнивувало все село. Дівчата нав'язували за світловий день по сім – вісім тисяч снопів (із журн.);

Настя уже встигла нав'язати копу і тепер загрібала за собою колоски (Я. Качура);

Павлик приніс довгу вірьовку, нав'язав на ній вузлів (О. Донченко);

Сама до отари повернула, насмикала сухої вовни зі своїх овечок, на гребінь її нав'язала (Н. Королева).

3. що, чого, перен. Змушувати кого-небудь приймати, виконувати що-небудь спонукати, заохочувати до чогось всупереч бажанню.

“І знову я не стримався, знову почав нав'язувати іншим своє ставлення, свою волю, знову мені захотілось бачити інших людей не такими, якими вони є – думалось мені на лекції” (Є. Гуцало);

Він забув про те, що не можна нав'язувати всім людям свої уподобання, не питаючись їхньої згоди на це (П. Загребельний);

Я не нав'язувала дружби. Вона прийшла сама у дні випробувань (В. Дрозд);

Іринка явно прагнула нав'язати контакт (Любко Дереш);

// кого. Призначати кого-небудь проти чийогось бажання.

Наростали вигуки, тепер вибори вольні, ніхто не має права нав'язувать старшину (К. Гордієнко).

4. що, чого, розм. Накладаючи, наповнюючи що-небудь, зав'язувати.

Стала [Ївга] збиратись, нав'язала у торбу, чого їй треба було... (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Там я тобі вузлик харчів нав'язала (О. Копиленко);

Нав'язала у вузлик з півдесятка яєць, кілька огірків та варених картоплинок, пляшку молока, вишень (Микита Чернявський).