1. Словник української мови у 20 томах

нагар

НАГА́Р, у, ч.

Те, що утворюється від неповного згоряння палива, масла і т. ін.

Коні пирхають від нагару смолоскипів, свічок і хмар кадильного диму, що всмоктуються в осінню імлу (Н. Королева);

Пахнуло свічним нагаром, розігрітим воском (О. Ільченко);

Василько зняв нагар із свічки, що почала чадіти й часто блимала (Ю. Збанацький);

Тоді підлила олії в каганець, обскубла нагар на ґноті і поставила на дитячий ослінчик (Г. Пагутяк);

Відсутність нагару на стінках камери згоряння – важлива умова бездетонаційної роботи двигуна (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагар — нага́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нагар — див. сажа Словник синонімів Вусика
  3. нагар — -у, ч. Те, що утворюється від неповного згоряння палива, мастила і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нагар — Нагор, шкрум, жужіль Словник чужослів Павло Штепа
  5. нагар — НАГА́Р, у, ч. Те, що утворюється від неповного згоряння палива, масла і т. ін. Біля каганця сидів сивий дід, очеретиною підтягав ганчір’яного гнота, коли-не-коли знімаючи рукою масний нагар (Ле, Наливайко, 1957, 230); Знявши із свічки нагар... Словник української мови в 11 томах