наглий

НА́ГЛИЙ, а, е,

1. Який настає, відбувається і т. ін. раптово, несподівано, непередбачено.

Таємниця тої наглої темряви лишилася для Славка нероз'ясненою й по сьогоднішній день (Л. Мартович);

Спогадами захопились обоє... Та перепинив розмову наглий і сильний стук (О. Ільченко);

Не знаю як для кого, а для мене війна прийшла, як нагла ніч серед білого дня (І. Муратов);

Нагла поява пристава, його “прошу іти за мною” захопили Шевченка так зненацька, що він не встиг навіть очутитись... (О. Гуреїв);

Його вчинок був такий несподіваний і наглий, що всі були приголомшені і не могли сказати й слова (Григорій Тютюнник);

А може, він десь зовсім близько? Від цієї наглої думки мені стало моторошно (В. Шкляр).

2. розм. Дуже сильний, бурхливий, швидкий своїм виявом, перебігом і т. ін.

– Оце недавно лили ливнем місцями страшні наглі дощі. Подекуди вже повиривало греблі на Раставиці (І. Нечуй-Левицький);

Від наглої завірюхи нема вже й сліду, тільки на пішоходах лишилися калюжі і з дахів крапає (Б. Антоненко-Давидович);

А кіннота Ружинського завихрилася, як трава під наглим вітром (Іван Ле);

На додачу дуже захмарилося, почався невеликий, але дуже наглий дощик (В. Кожелянко).

3. розм. Який треба швидко виконати, розв'язати і т. ін., якого не можна відкласти; невідкладний, негайний; терміновий.

[Мартіан:] Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю (Леся Українка);

Мотря випростовується на весь зріст і каже тремтливим, хоч таким непевним голосом: – Справа нагла, пане докторе... (Ірина Вільде);

А зараз проведіть мене до кошового... Маю до нього пильну і наглу справу (В. Малик);

Шукав собі хід разом із жінкою, лишаючи всі наглі роботи на оборі, аж йому почали дивуватися люди (М. Матіос).

4. Життєво необхідний, нагальний (у 2 знач.); настійний.

Якби не така нагла потреба, то ні за що б не сіла я тепер до писання (Леся Українка);

Попроси, пане, гречно у них вибачення, що я не зможу їх прийняти зараз, бо маю в наглих політичних справах ще, може, сьогодні виїхати на кілька день до Варшави (Г. Хоткевич);

Поясненням таким розчарував я вас, ласкавий мій читачу, Тож пояснити все потребу наглу бачу (М. Рильський).

5. розм. Який діє, поводить себе безсоромно, нахабно, зарозуміло.

– Які вони [мужики] стали горді та наглі! Часом одрубає тобі так, що тільки честь на собі покладаєш та тільки через те й мовчиш. А що вже за харцизи, антихристи, бузувіри стали мужики! – кричав о. Артемій (І. Нечуй-Левицький);

Ти розумієш, що брехні окремих осіб, інститутів, державних спільнот, злополуччя з невизнанням приречених осклілим світом не від наглого зла, і не від глупоти невідань, а таке ж накликане новини умовами (Є. Пашковський);

// Який виражає чию-небудь безсоромність, нахабність, зарозумілість.

– Все, що витут зараз чули, – нагла брехня. І я розумію, для чого це зроблено (А. Шиян);

Бо виникає питання: якого біса хлопчик знову і знову піддавався цим наглим знущанням? (І. Карпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

наглий

Значення в інших словниках