нагніт
НА́ГНІТ, у, ч., діал.
1. Гноблення, гніт.
Ясністю свого протесту, проти неправд і нагніту над народом.., – Шевченко перевищує всіх російських письменників сорокових років (М. Драгоманов);
Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Г. Епік).
2. перен. Тяжкий пригнічений стан.
Навкруги всі як один про це [вбивство Грицька] говорили, .. воно й робило нагніт на їхні душі (Б. Грінченко);
Їй важко було стояти, важко ступати крок, важко дивитись. Під тупим нагнітом у мозоку [мозку] вона спроквола думала: “Навіщо я розмовляла з ним? І я кричала...” (В. Підмогильний);
Уже поснули жовніри, мертвотна тиша обіймала казарми і лягала тяжким нагнітом на його груди (І. Пільгук).
НАГНІ́Т, у, ч.
Патологічний процес переважно на холці коней, що виникає від погано припасованої збруї або неправильної посадки при їзді.
Правильний вибір розміру сідла для верхового коня позбавить вершника проблем, пов'язаних із нагнітом (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- нагніт — на́гніт іменник чоловічого роду гноблення діал. нагні́т іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
- нагніт — I н`агніт-у, ч., зах. Гноблення. II нагн`іт-у, ч. Патологічні процеси перев. на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки під час їзди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагніт — див. гніт Словник чужослів Павло Штепа
- нагніт — ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. Словник синонімів української мови
- нагніт — На́гніт, -ніту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нагніт — НА́ГНІТ, у, ч., діал. Гноблення. В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Фр., X, 1954, 265); Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Епік, Тв., 1958, 235). НАГНІ́Т, у... Словник української мови в 11 томах
- нагніт — Нагніт, -ту м. Натискъ, давленіе. Желех. Словник української мови Грінченка