1. Словник української мови в 11 томах

нагніт

НА́ГНІТ, у, ч., діал. Гноблення.

В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Фр., X, 1954, 265);

Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Епік, Тв., 1958, 235).

НАГНІ́Т, у, ч. Патологічні процеси переважно на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки при їзді.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагніт — на́гніт іменник чоловічого роду гноблення діал. нагні́т іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
  2. нагніт — I н`агніт-у, ч., зах. Гноблення. II нагн`іт-у, ч. Патологічні процеси перев. на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки під час їзди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагніт — див. гніт Словник чужослів Павло Штепа
  4. нагніт — НА́ГНІТ, у, ч., діал. 1. Гноблення, гніт. Ясністю свого протесту, проти неправд і нагніту над народом.., – Шевченко перевищує всіх російських письменників сорокових років (М. Словник української мови у 20 томах
  5. нагніт — ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. Словник синонімів української мови
  6. нагніт — На́гніт, -ніту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нагніт — Нагніт, -ту м. Натискъ, давленіе. Желех. Словник української мови Грінченка