1. Словник синонімів української мови

нагніт

ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. у незламную радість озброю народную душу, — гніт фараонів, кормига чужинців її не здолає (Леся Українка); Національне гноблення; Піднялася вся нація.. відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (О. Довженко); Гостро говорив (Т. Шевченко) на слідстві про пригнічення панами народу (П. Колесник); В нужді та в утисках ми бились (М. Вороний); В жартівливій формі порушувано (в інтермедії) не раз найтяжчі рани народного життя: притиски з боку панів, нещастя релігійних роздорів і т. ін. (І. Франко). — Пор. нево́ля.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагніт — на́гніт іменник чоловічого роду гноблення діал. нагні́т іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
  2. нагніт — I н`агніт-у, ч., зах. Гноблення. II нагн`іт-у, ч. Патологічні процеси перев. на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки під час їзди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагніт — див. гніт Словник чужослів Павло Штепа
  4. нагніт — НА́ГНІТ, у, ч., діал. 1. Гноблення, гніт. Ясністю свого протесту, проти неправд і нагніту над народом.., – Шевченко перевищує всіх російських письменників сорокових років (М. Словник української мови у 20 томах
  5. нагніт — На́гніт, -ніту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нагніт — НА́ГНІТ, у, ч., діал. Гноблення. В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Фр., X, 1954, 265); Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Епік, Тв., 1958, 235). НАГНІ́Т, у... Словник української мови в 11 томах
  7. нагніт — Нагніт, -ту м. Натискъ, давленіе. Желех. Словник української мови Грінченка