наговір
НАГОВІ́Р, во́ру, ч.
1. Неправдиве звинувачення; наклеп, обмова.
Гірко було слухати Яковові такі наговори від свого (Панас Мирний);
– Ти ще на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же із ділянки (Григорій Тютюнник);
– Тату, і ви повірите цим наговорам? – бліднучи, обізвалася з порога Орина (М. Стельмах).
2. Нашіптування, заклинання, які мають магічну, чаклунську або цілющу силу.
[Явдоха:] І як би то він зміг мене з ума звести, як я того не схочу? Може, зна такого наговору чи приговору або підкурює чим? (М. Кропивницький);
Вона була певна, що не в небезпеці помилки була справа, а в тім, що чужі розмови перешкоджали чарівним наговорам, без яких найліпші ліки нічого не були варті (Н. Королева);
– Чи ви мене коло того знахарства заставали? Та я з цим дурнозіллям .. не паскуджусь, всі шепоти-наговори перезабула (І. Волошин).
Значення в інших словниках
- наговір — нагові́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наговір — Обмова, наклеп; (нашепт) каверза, клявза, зап. донос. Словник синонімів Караванського
- наговір — див. наклеп Словник синонімів Вусика
- наговір — -вору, ч. 1》 Неправдиве звинувачення; наклеп, обмова. 2》 У забобонних людей – заклинання, яке має магічну силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наговір — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С. Словник синонімів української мови
- наговір — НАГОВІ́Р, во́ру, ч. 1. Неправдиве звинувачення; наклеп, обмова. Гірко було слухати Яковові такі наговори від свого (Мирний, IV, 1955, 54); Вже на нас чигала розлука І лихі наговори чорні… (Забашта, Пісня.., 1961, 87). Словник української мови в 11 томах