нагодитися

НАГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.

1. Прийти, прибути куди-небудь, з'явитися десь (перев. вчасно в потрібний момент).

[Іван Степанович:] Цю ніч, не вам кажучи, трохи дуба не дав. Добре, що хоч Адам Іванович нагодився (М. Кропивницький);

На Оксанине щастя, нагодився дядько; відразу розібрав, від чого той клопіт. Софія хутенько побігла до хати (Л. Яновська);

До цеху нагодився начальник депо Васильченко (О. Гуреїв);

Тетяна, що нагодилась поблизу, кинулася розшукувати зоотехніка (С. Добровольський).

2. розм. Випадково виникнути, трапитися.

Демида не тягнуло нікуди звідси .. А надто, що нова цікава праця нагодилася йому (Б. Грінченко);

Взялась до писання тоді, коли часу до виїзду зоставалось мало, а тут почалися збори, прощальні візити, та ще нагодився реферат (Леся Українка);

Тут нагодилася йому термінова робота (З. Тулуб).

3. розм., рідко. Зібратися куди-небудь, наважитися, наміритися щось зробити.

Антон нагодився було зайти до Хомашихи по заробіток і думав, що з холоду дадуть хоч чарку погріти нутро (С. Чорнобривець);

З відкритою душею хоче поговорити з дідом Самійлом, а сказати в нього є що і давно хотілося та не нагодилося (О. Кундзич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me