1. Словник української мови у 20 томах

наголошення

НАГОЛО́ШЕННЯ, я, с.

Дія за знач. наголоси́ти.

Одним з важливих питань культури нашої усної літературної мови є її нормативність, зокрема нормативність у наголошенні слів (з наук. літ.);

Новий роман Стельмаха “Правда і кривда”.. завоював прихильність критики насамперед сміливим наголошенням на гострих питаннях сучасності (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наголошення — наголо́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. наголошення — -я, с. Дія за знач. наголосити, наголошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наголошення — НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін. для показу його важливості; увиразнення, висунення на перший план найважливіших і найістотніших моментів у промові, тексті тощо), АКЦЕ́НТ, ПРИ́ТИСК... Словник синонімів української мови
  4. наголошення — НАГОЛО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. наголоси́ти, наголо́шувати. Одним з важливих питань культури нашої усної літературної мови є її нормативність, зокрема нормативність у наголошенні слів (Мовозн., XVIII, 1963, 56); Новий роман Стельмаха "Правда і кривда".. Словник української мови в 11 томах