наголошений
НАГОЛО́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наголоси́ти.
Наголошений у поезії образ “втраченої дороги” співіснує з потрійним зверненням до Бога, невідступною його присутністю. (із журн.);
// наголо́шено, безос. пред.
Наголошено в доповіді на основних проблемах сьогодення (із журн.).
2. у знач. прикм., лінгв. На який падає наголос.
Найбільшою чіткістю та виразністю відзначається вимова наголошених голосних (з навч. літ.);
Ритмом в поезії називається періодичне повторення звукових явищ – наголошених складів, інтонацій, пауз (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наголошений — наголо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наголошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наголосити. || наголошено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., лінгв.На якого падає наголос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наголошений — Наго́лошений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наголошений — НАГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до наголоси́ти; // наголо́шено, безос. присудк. сл. Треба давати рішучу відсіч проявам буржуазної ідеології, усім тим, хто стоїть на заваді її [української культури] розвитку.. Словник української мови в 11 томах