1. Словник української мови у 20 томах

нагорнутий

НАГО́РНУТИЙ, НАГО́РНЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагорну́ти.

Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих .. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (А. Хижняк);

Піщаний вал, нагорнутий хвилями прибою, відділяв море від гущавини (М. Трублаїні);

Нагорнені вітром кучугури піску;

// у знач. прикм.

Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп'яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (А. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагорнутий — наго́рнутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. нагорнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагорнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагорнутий — НАГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагорну́ти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих.. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах