нагрубити
НАГРУБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. нагрубля́ть; док.
Наговорити кому-небудь грубощів.
Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (І. Багмут);
Він міг нагрубити і вважав, що йому, керівникові, так і належить (Д. Ткач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагрубити — нагруби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- нагрубити — -блю, -биш; мн. нагрублять; док. Наговорити кому-небудь грубощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагрубити — НАГРУБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. нагрубля́ть; док. Наговорити кому-небудь грубощів. Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (Багмут, Записки.., 1961, 84). Словник української мови в 11 томах