нагрівати

НАГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., що.

1. Гріючи, робити що-небудь гарячим або теплим.

Хай нам горницю потроху Грубка нагріва (Я. Щоголів);

Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну; гріє, вже волові й півбока нагріє, як кажуть люди (Панас Мирний);

– За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато. Смолою заліза не нагрієш (Григорій Тютюнник);

* Образно. Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває (Т. Шевченко);

// Використовуючи нагрівальні прилади і т. ін., гріти, робити щось гарячим або теплим.

[Круста:] Ти, слухай, панові нагрій вина, а нам скажи холодного принести (Леся Українка);

– Дай їй [бабі], – кажуть мама, – що зосталося з обіда, та гарячого чаю склянку. – Холодне все, піду нагрію, – сказала сестра (М. Коцюбинський);

Розтопила [Явдоха] піч, нагріла води (Григорій Тютюнник);

// Гріючи, приготувати що-небудь.

– Я зараз нагрію вам на машинці чаю. В одного шахрая в лавці знайшов справжній чай (Ю. Яновський);

// кого, що. Зігрівати кого-, що-небудь теплом свого тіла.

Уляна коло його – як нянька: прийдуть у школу – роздіне його, розмотає, руки йому нагріє (С. Васильченко);

Ацетон для склеювання шматків плівки треба трохи-трохи нагріти в руці (Ю. Яновський);

* Образно. Змогли б ми гарячим коханням, Зуміли б ми серцем і світ весь нагріти (М. Коцюбинський);

// кого і без прям. дод. Посилювати або викликати відчуття тепла в організмі переважно теплим приміщенням або гарячою стравою.

Одряк старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали (Т. Шевченко);

Всі знали Трохима Білоуса, колесника, як доброго чоловіка, що під лиху годину прийме тебе, нагодує, нагріє (Панас Мирний);

З'їла баба, напилася чаю, підвелася: “Господи Сусе Христе, – шепче. – І спасибі вам.., що мене нагріли” (М. Коцюбинський).

2. кого, що, перен., розм. Хитрістю, обдурюванням і т. ін. завдавати збитків кому-небудь.

Баришники часто нагрівали княгиню на каліках та на підмальованих конях (з мемуарної літ.);

На рівному місці нагрів інспектор державу на 276 карбованців (із журн.);

// кого, розм. Викривати кого-небудь в чомусь зненацька впіймавши на місці злочину.

До Карпа пішла. От якби підслідити та Прохора гукнуть з парової. – Давайте нагріємо їх, га? (А. Шиян).

◇ Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба) див. грі́ти;

Грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки див. грі́ти;

(1) Нагріва́ти / нагрі́ти (рідше зігрі́ти) [собі́] мі́сце – звикати жити, працювати і т. ін. якийсь час на одному місці; приживатися, освоюватися десь.

– Взяв каганець, пішов дивитись у клас .. Думаю: знову починати, знову привикать, нагрівати собі місце в цьому сумному закутку?.. (С. Васильченко);

[Домаха:] Ходім, дитино моя, з таткової хати. Не нагріли ми тут місця, пошукаємо деінде... (М. Кропивницький);

За останній рік він і вулиці мостив,.. і мурував печі .. І ніде місця не зігрів (М. Ю. Тарновський);

(2) Нагрі́ти боки́ кому, зневажл. – побити когось.

– Сьому вже треба так боки нагріти, щоб не діждав більш рясту топтати! (П. Куліш);

(3) Ши́лом мо́ря не нагрі́єш – неможливо щось зробити, здійснити.

Часто Дмитро Снігур згадував слова Маценка, що шилом моря не нагрієш (П. Автомонов).