надвірок

НАДВІ́РОК, рка, ч., розм.

Те саме, що надві́р'я.

Старалася [Домніка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватис в кухні межи челяддю (О. Кобилянська);

Тяжкі ті, невідступні мисли [мислі] Його [пана] пекли, і гнали, й тисли, І він, затисши кулаки, Біг мов безумний по надвірку (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me