надзиратель
НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч., іст.
Службова особа, що наглядає за ким-, чим-небудь.
Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко);
Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надзиратель — надзира́тель іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- надзиратель — Наглядач, доглядач Словник чужослів Павло Штепа
- надзиратель — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії). Словник синонімів української мови
- надзиратель — НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Вас., І, 1959, 71); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Смолич, II, 1958, 59). Словник української мови в 11 томах