1. Словник української мови в 11 томах

надзиратель

НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь.

Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Вас., І, 1959, 71);

Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Смолич, II, 1958, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надзиратель — надзира́тель іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. надзиратель — Наглядач, доглядач Словник чужослів Павло Штепа
  3. надзиратель — НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч., іст. Службова особа, що наглядає за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. надзиратель — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії). Словник синонімів української мови