надовго
НАДО́ВГО, присл.
На тривалий, довгий час, на великий строк.
Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі (М. Коцюбинський);
Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надовго — надо́вго прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надовго — присл. На тривалий, довгий час, на великий строк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надовго — Надо́вго, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надовго — НАДО́ВГО, присл. На тривалий, довгий час, на великий строк. Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі (Коцюб., II, 1955, 316); Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався (Довж., І, 1958, 430). Словник української мови в 11 томах
- надовго — Надовго нар. Надолго. Хиба надовго старий жениться: або сам умре, або жінка покине. ЗОЮР. І. 148. Словник української мови Грінченка