1. Словник української мови у 20 томах

надудкуватий

НАДУ́ДКУВАТИЙ, а, е. розм.

Який має повне стебло.

Очерет густий та й надудкуватий (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надудкуватий — -а, -е, діал. Із повним стеблом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. надудкуватий — Наду́дкуватий, -а, -е Съ полнымъ стеблемъ. Очерет густий та й надудкуватий. Мил. 105. Словник української мови Грінченка