назбирувати

НАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого, що.

1. Збирати яку-небудь кількість чогось.

Вулик за день назбирує двісті грамів меду. А в добру весну – кілограм (К. Гордієнко);

Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було (М. Коцюбинський);

Хлопчик назбирав піврешета яблук, приніс і подав бабусі (І. Нечуй-Левицький);

Я тобі сьогодні назбирав конвалій (В. Сосюра).

2. перев. док. Поступово зібрати, нагромадити, набути необхідну кількість чого-небудь (про майно, гроші і т. ін.).

По копійці заробляла, Копу назбирала, Та до сина лист писала, У військо послала (Т. Шевченко);

– Заробити можна тут добре, а витрачуєм на себе ми не багато, – то й можна назбирати хоч на поганеньке хазяйствечко (Б. Грінченко);

Улас задумав поступати в Харківський університет. Лук'ян назбирав двісті карбованців грошей на дорогу (Григорій Тютюнник).