назбирувати
НАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Збирати яку-небудь кількість чогось.
Вулик за день назбирує двісті грамів меду. А в добру весну — кілограм (Горд., Дівчина.., 1954, 41);
Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було (Коцюб., І, 1955, 67);
Хлопчик назбирав піврешета яблук, приніс і подав бабусі (Н.-Лев., III, 1956, 349);
Я тобі сьогодні назбирав конвалій (Сос., І, 1957, 65).
2. перев. док. Поступово зібрати, нагромадити, набути необхідну кількість чого-небудь (про майно, гроші і т. ін.).
По копійці заробляла. Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала (Шевч.,1, 1951, 234);
— Заробити можна тут добре, а витрачуєм на себе ми не багато, — то й можна назбирати хоч на поганеньке хазяйствечко (Гр., Без хліба, 1958, 156);
Улас задумав поступати в Харківський університет. Лук’ян назбирав двісті карбованців грошей на дорогу (Тют., Вир, 1964, 49).
Значення в інших словниках
- назбирувати — назби́рувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- назбирувати — -ую, -уєш, недок., назбирати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збирати яку-небудь кількість чогось. 2》 перев. док. Поступово зібрати, нагромадити необхідну кількість чого-небудь (про майно, гроші і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- назбирувати — НАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого, що. 1. Збирати яку-небудь кількість чогось. Вулик за день назбирує двісті грамів меду. А в добру весну – кілограм (К. Словник української мови у 20 томах
- назбирувати — НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм. Словник синонімів української мови