називач
НАЗИВА́Ч, а, ч., розм.
Той, хто називає кого-, що-небудь.
– Чоловік честивий ділом являє своє благородство, і як хто його не називає благородним, то винен тут не названий, а називач (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me