називатися
НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.
1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім'я і т. ін.
Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини” (М. Коцюбинський);
В кожному курені містилися козаки, переважно з одної місцевості, по якій він і називався (П. Панч);
По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. Стельмах);
Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що стала надійним вартовим південноруських кордонів і назвалося Січчю Запорозькою (С. Добровольський);
// Приймати яку-небудь назву, ім'я і т. ін.
Донбас цвіте, Донбас росте, Цвіте, росте, пишається: І ще один Шахтарський син Героєм, називається! (Г. Бойко);
Служив, служив, ще того дочекався, що сукиним сином назвався (приказка).
2. Визначатися, характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін.
Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або – нашому тинові двоюрідний пліт (Г. Хоткевич);
– А знаєш, Люсю, як це називається? Людмила, не розуміючи, глянула на неї. Тамара мовила з наголосом: – Це називається: сам не гам і другому не дам! (А. Головко);
– Запам'ятай, Тимку, – перебив Костюченко. Товариші ви з ним були по сільських грищах та розвагах, а цього мало, щоб називатися товаришами (Григорій Тютюнник).
3. тільки док. Повідомити своє прізвище, ім'я і т. ін.
Хазяйка – Настею назвалася – ловко розливала питво (Ю. Бедзик);
Грек назвався Олексою, а дружина його – Галиною (М. Руденко).
4. з інфін., розм. Заявляти про готовність або бажання зробити, виконати і т. ін. що-небудь.
Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила, в серці ще жевріла маленька надія на зближення (О. Гуреїв);
Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб (С. Добровольський).
5. тільки недок. Пас. до назива́ти 1–3.
Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.);
В піснях про Кармалюка, про повстання в с. Турбаях (XVIII ст.) .. змальовуються конкретні історичні події, називаються конкретні імена (М. Рильський).
◇ (1) Що (як) назива́ється – дійсно, по-справжньому.
Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко);
// як потрібно, як належить.
Марина .. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- називатися — назива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- називатися — Мати ймення <�назву>, носити ім'я; (героєм) прибирати ім'я <�назву>; (експромтом) вимовлятися; Р. зголошуватися; дк. НАЗВАТИСЯ, відрекомендуватися. Словник синонімів Караванського
- називатися — [назиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- називатися — -аюся, -аєшся, недок., назватися, -вуся, -вешся, док. 1》 перев. недок. Мати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. || Одержувати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. 2》 Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. Як називається у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- називатися — що (як) назива́ється. Дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // Як потрібно, як належить. Марина .. Фразеологічний словник української мови
- називатися — ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися. Словник синонімів української мови
- називатися — НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім’я і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися "Подарунок на іменини" (Коцюб. Словник української мови в 11 томах