1. Словник української мови в 11 томах

називатися

НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім’я і т. ін.

Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися "Подарунок на іменини" (Коцюб., III, 1956, 415);

В кожному курені містилися козаки, переважно з одної місцевості, по якій він і називався (Панч, Гомон. Україна, 1954, 226);

По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (Стельмах, І, 1962, 234);

Я мріяв стільки юних літ, Щоб членом партії назваться (Брат., Пісня.., 1953, 3);

// Приймати яку-небудь назву, ім’я і т. ін.

Донбас цвіте, Донбас росте. Цвіте, росте, пишається: І ще один Шахтарський син Героєм, називається! (Бойко, З Дон. краю, 1952, 13);

Хай уся земля назветься: Молода Країна Рад (Рильський, І, 1960, 323).

2. Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін.

— А знаєш, Люсю, як це називається? Людмила, не розуміючи, глянула на неї. Тамара мовила з наголосом: — Це називається: сам не гам і другому не дам! (Головко, І, 1957, 485);

І в час, як наважились чоботом стати фашисти на горло свободі, назвались криваві Сполучені Штати катівнею в кожнім народі (Ун., Вірші.., 1957, 135).

Як назива́ється, у знач. вставн. сл. — як потрібно, необхідно в даному випадку.

Марина.. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Вільде, На порозі, 1955, 155).

3. тільки док. Повідомити своє прізвище, ім’я і т. ін.

[Ад’ютант:] До вас приїхав ваш брат, назвався Мироном Івановичем Горловим (Корн., II, 1955, 14);

Грек назвався Олексою, а. дружина його — Галиною (Руд., Остання шабля, 1959, 68).

4. з інфін., розм. Заявляти про готовність або бажання до чого-небудь.

Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила, в серці ще жевріла маленька надія на зближення (Гур., Через замети, 1961, 88).

5. тільки недок. Пас. до назива́ти 1 — 3.

Ім’я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч., 2, 1965, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. називатися — назива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. називатися — Мати ймення <�назву>, носити ім'я; (героєм) прибирати ім'я <�назву>; (експромтом) вимовлятися; Р. зголошуватися; дк. НАЗВАТИСЯ, відрекомендуватися. Словник синонімів Караванського
  3. називатися — [назиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. називатися — -аюся, -аєшся, недок., назватися, -вуся, -вешся, док. 1》 перев. недок. Мати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. || Одержувати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. 2》 Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. Як називається у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. називатися — НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім'я і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини” (М. Словник української мови у 20 томах
  6. називатися — що (як) назива́ється. Дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // Як потрібно, як належить. Марина .. Фразеологічний словник української мови
  7. називатися — ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися. Словник синонімів української мови