називний
НАЗИВНИ́Й, а́, е́.
1. лінгв. Який служить для називання, позначення предметів, явищ, дій і т. ін.
2. перен. Який уживається як типове узагальнення, втілення певних властивостей, якостей і т. ін.; загальний, прозивний.
Першорядними здобутками О. Гончара з погляду мистецтва характерописання є образи Грині Мамайчука і Яцуби. При всій своїй індивідуальній конкретності, вони можуть стати (чи вже й стають) іменами називними (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- називний — називни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- називний — -а, -е. 1》 лінгв. Який служить для називання, позначення предметів, явищ, дій і т. ін. Називне речення — односкладне речення, в якому предмет лише називається, а більше нічого про нього не говориться. Великий тлумачний словник сучасної мови
- називний — НАЗИВНИ́Й, а́, е́. 1. грам. Який служить для називання, позначення предметів, явищ, дій і т. ін. ∆ Називне́ ре́чення — односкладове речення, в якому предмет лише називається і більше нічого про нього не говориться. Словник української мови в 11 томах