найманий

НА́ЙМАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до найма́ти.

Солдати, переважно наймані, не слухають своїх начальників (із журн.);

// на́ймано, безос. пред.

У Поромоні стали зупинятися спершу купці, застукані в Новгороді зимовими хурделигами, а потім наймано його двір для дружини (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Стос. до найму.

Наймана плата;

Наймана ціна;

// Який провадиться, здійснюється на основі найму.

– В кооперативах є наймана праця, є паї, в них беруть участь навіть ті люди, які самі в підприємстві не працюють, а мають гроші, щоб купувати паї (В. Винниченко);

Батьки в його були селяни, самі на себе працювали, самі їли... Найманої праці не експлуатували (Остап Вишня).

3. у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за плату.

Найманий шофер ладить машину (Ю. Яновський);

Проти найманої, проти чужої армії іде зараз оця народна озброєна сила, оця улюблена кіннота республіки (О. Гончар);

// Якого наймають за плату для виконання чого-небудь.

На Бойківщині голосили жінки, як правило, члени найближчої родини покійника, рідше цю функцію виконували напрошені чи наймані плачки (“заводівниці”) (з наук.-попул. літ.).

4. у знач. прикм. Узятий у найми, не власний.

– Коли ми найманою хурою їхали пристанційним присілком – здавалось, все вимерло (Олесь Досвітній);

– У Мар'янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

найманий

Значення в інших словниках